Психологічна допомога дітям у кризових ситуаціях 

            Як зробити спілкування з дитиною доброзичливим.

Пам'ятка для батьків

• Визначте те, що вас дратує в дитині. Поміркуйте, чи не пов'язано це з аналогічними якостями або рисами характеру у вас та ваших близьких. Тому якщо хочете змінити дитину — почніть із себе.

• Спробуйте порахувати до десяти перш ніж сказати дитині образливі слова. Це дасть змогу витримати паузу та поміркувати над тим, як можна «м'якіше» висловити те, що вам не подобається в її поведінці. Адже зауваження слід робити так, щоб дитина їх справді почула. Інакше вона може «закритися» від образи, чекаючи вдалої нагоди, щоб відповісти вам тим самим. Наприклад, звертання до дитини «Ти, ледарю, сідай робити уроки» можна перефразувати так: «Давай сплануємо твій час: через п'ять хвилин ти сідаєш робити домашнє завдання, а через годину виконаєш його і підеш гуляти».

• Уникайте висловів на кшталт: «Завжди ти такий, завжди все неправильно робиш», «Ти невиправний!». Це прямі вказівки дитині бути саме такою — вони не залишають їй простору, щоб поліпшити поведінку.

• Пам'ятайте, що навчати дитину будь-чого найліпше на власному прикладі і щирих, довірливих взаєминах. У такому разі в дитини буде можливість сказати «так» вашому вихованню.

• Пам'ятайте, що образливі слова, звернені до дитини, залишаються жити в ній: її тілі, свідомості та проявляються у згаслому погляді, невпевненості, мстивості, фізичній напруженості, хворобах, манері поведінки тощо.

Підтримуємо дитину, яка переживає посттравматичний стрес

Поради для батьків

• Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей.

• Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе. 

• Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом. 

• Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги. 

• Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці. 

• Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося.

• Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із братами, сестрами, близькими.

• Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини.

• Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими словами, без подробиць, що можуть її налякати.

• Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно.

• Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива дітям молодшого віку.

• Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.

• Допоможіть дитині займатися звичними для неї справами.

• Поясніть дитині, що сталося і що відбувається в цей момент.

• Дозвольте дитині сумувати, не чекайте, що вона виявиться сильною.

• Вислуховуйте думки і страхи дитини без осуду.

• Чітко визначте для дитини правила поведінки.

• Запитайте дитину, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її, обговоріть, як поводитися, щоб бути в безпеці.

• Заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку можливість.

• Намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей очевидців, від розпитування сторонніми про травмуючі події тощо.